Як тільки ми так зробили, всі наші співробітники день і ніч думали, що придумати нового, – Джаба Ебаноїдзе про роботу та зарплати держслужбовців

Експерт МЦР Джаба Ебаноїдзе розповів про те, як в Україні можна подолати корупцію та зарплату “в конвертах”, підвищити рівень доходів громадян, а роботу держслужби зробити ефективною.

– В Україні дуже поширене явище тіньових зарплат. Як боротися із “зарплатами в конвертах”?

– Боротися проти цих тіньових зарплат дуже важко. Як перебороти? Уряд скаже, що не буває зарплат у тисячу гривень? Але сам встановлює мінімальну зарплату в тисячу гривень. Немає ефективного методу боротьби проти такої системи. Якщо підприємець залучив якісь інвестиції або свої гроші і хоче вкласти їх у виробництво, то видаючи зарплату він повинен сплатити більше 50% податку. Для підприємця – це вбивство, це смерть. Тому коли підприємці приховують ці зарплати, а показують тисячу гривень і більше нічого – я їх розумію. Держава повинна повсякому намагатися зробити реформу таким чином, щоб зменшити вплив соціального і прибуткового податку при видачі зарплат. І нехай видача цього податку опиниться в таких рамках, коли підприємцеві не доведеться ризикувати. Вони – підприємці, вони – бізнесмени, вони не можуть розкидатись грошима на користь держави – для них це дуже важко. Держава, у свою чергу, повинна розуміти, такий рівень податків – великий бар’єр для інвесторів.

– Як питання з оподаткуванням зарплат вирішували в Грузії?

-У Грузії прибутковий і соціальний податок “доходив” до 43%. Потім ми внесли ряд змін. Коли ми залучали інвесторів, то пояснювали: у нас хороше місцерозташування, дешевий людський ресурс, відкривайте бізнес тут, переносьте бізнес сюди. Але коли ти говориш, з одного боку, у нас хороше середовище, а з іншого боку – у тебе прибутковий податок більше 40% – цим ти перекреслюєш абсолютно все для інвесторів. Тому в Грузії ми повністю прибрали соціальний податок, сказали, що в країни не буде існувати окремо соціальний фонд. Є один бюджет, всі гроші йдуть туди, і потім з держбюджету йдуть всі витрати. І не треба робити окремо соціальний фонд, в ньому окремі співробітники, додаткова бюрократія, додаткова корупція. У нас єдина казна і нехай кожне міністерство щороку розраховує бюджет. Ми скасували соціальний податок і почали більш ефективно наповнювати бюджет іншими податками. В першу чергу, це стосується ефективності адміністрування ПДВ – це найкращий податок, оскільки він наповнює бюджет на 40-50%. Якщо прибираєш корупцію на митниці, відразу надходження від ПДВ збільшуються на декілька сотень мільйонів. І ми сказали так: піднімається ефективність надходження ПДВ, зменшується соціальний податок, а потім взагалі прибираємо його. Прибутковий податок зробили 20%. У багатьох країнах, в тому числі в Україні, податок залежить від зарплати – чим більша зарплата, тим більший податок. В Грузії ми зробили плоский податок на прибуток – 20%, – немає значення, скільки ти отримуєш.

– Зараз все частіше в українському Парламенті та Кабміні йде мова про перегляд рівня зарплат. Яким чином це можна зробити в сьогоднішніх умовах?

– Такими зарплатами як в Україні перебороти корупцію неможливо. Підвищити мінімальний рівень зарплати можна, якщо знайти правильну форму. Державні послуги, які держава надає своїм громадянам, можна поділити на дві частини: одна половина – це так звані сервіси: видача паспортів, видача документів, реєстрація майна, де громадяни платять державі якусь суму за те, що отримують певні сервіси. Я хочу отримати якусь інформацію, якийсь документ, тобто я – замовник: я плачу за це встановлену суму, яку називають митом або платою за послугу.

Є друга половина послуг, яких я особисто не замовляю, але вони потрібні суспільству. Наприклад, силові структури. Таким чином виходить два типи послуг: сервіси, які хочуть отримати громадяни, та послуги, якими держава має забезпечити громадян.

Як ми перебороли проблему зарплат держчиновників у Грузії? Я хочу зробити паспорт і повинен заплатити якусь плату. Але це ж не податок. Це плата за конкретний сервіс. Нехай ця плата залишається в того органу, хто мені надає цю послугу. Чому ці гроші мають піти до держбюджету і невідомо на що витратитися. В Грузії ми зробили юридичні особи публічного права із системою самофінансування. В Україні теж є така практика, де використовують форму комунального підприємства. Добре, у держави є багато витрат: війна, пенсії, охорона здоров’я, освіта. Завжди потрібні гроші. Тут має вирішити держава: давайте хоч в одному напрямку проведемо реформу і створимо юридичні особи публічного права. Система самофінансування дає змогу спрямувати частину грошей у свій менеджмент: давати хорошу зарплату, хороші бонуси та хороший сервіс. У суспільства з’являється якийсь результат. Коли держава говорить, нехай ці надходження йдуть в держпідприємства, акумулюються в якісь фонди, з цих фондів видають зарплати і якісь витрати, наприклад, на комп’ютери і ще щось. Що стосується інших держслужбовців. У казну гроші надходять. Ті гроші, які йшли на реєстраційну систему, – взяти і цими грошима підвищити зарплату, направити в інші сфери.

– Ви говорите про бізнес-підхід у державній організації? Як це виглядало в реєстраційній службі в Грузії?

У Грузії вся реєстраційна система на самофінансуванні: жодна копійка не отримана з держбюджету. У Грузії був такий підхід. У цього підходу відкриваються великі можливості: у держслужбовців, які беруть участь у наданні сервісів, можна зробити конкурентну зарплату. Чому ось така система самофінансування і автономність дуже вигідна? Коли держслужбовець сидить на низькій зарплаті в міністерстві, ніяких нових ідей в голові не виникає. Найголовніше, про що я думаю, – де взяти грошей. А на цій роботі нормальних грошей не дають. Як тільки ми в Грузії зробили юрособу публічного права, дали функції і сказали, що держава делегувала Вам функцію реєстрації, – почалися кардинальні зміни. У держави та організацій є перевага: у них ексклюзивно накопичується унікальна інформація сама по собі. Цим треба вміти користуватися. Для чого нам ці гроші? Не просто на рахунку тримати. Це хороші зарплати, хороші бонуси. Хтось один придумав, 3-4 допомогли – за цей термін зробите, отримуєте премію. Як тільки два-три рази ми так зробили, всі наші співробітники день і ніч думали, що придумати нового (сміється – авт.). І обов’язково щось таке, що буде продаватися.

За допомогою реєстрації в базі накопичувалася дуже цікава інформація, наприклад про нерухомість: хто власники, якої вони статі, скільки їм років, інформація про майно, ціну, принципи договорів, статистика договорів – якщо правильно побудуєш базу даних, то отримаєш унікальну інформацію. Спочатку потрібно зробити аналіз, знайти суб’єктів, які зацікавлені в цій інформації, а потім її продавати.

В Грузії реєстраційна служба почала обробляти цю інформацію і бачить, що певна інформація буде цікава банкам: зробили аналіз цієї інформації, статистику, діаграми, порівняльні таблиці – що як діє, які чинники діють на оформлення іпотечних кредитів або договорів. З’являється додатковий ресурс. Якісь дані є по всьому світу, а ми пропонуємо конкретну інформацію щодо певного регіону. Ось ми рік-два-три працюємо і у нас є вся статистика. Ви хочете користуватися цієї інформацією, треба платити. Реєстраційна служба отримала можливість придумувати нові цікаві сервіси, які продавалися. За законом встановлюється ціна за цей сервіс і щороку ми виносили на засідання уряду ось такі зміни. Крім стандартних сервісів ми придумували нові додаткові сервіси. Це все робилося добровільно. Хочете – купуєте, не хочете – ні. Для банків, для будівельних компаній, для ріелторів – чудова інформація, за допомогою якої вони можуть передбачити певні тенденції.

Пізніше у базі даних ми відокремили новозбудовані квартири від старих. Для реєстратора не мало значення, що ти реєструєш – старе-нове, а потім ми подивилися, якщо в базі буде новобудова або стара квартира, у мене вже буде додаткова інформація, яку я можу продати. Це 50 або 100 тисяч лар, тому що всі будівельні компанії закуплять цю інформацію. Запустили нові реєстраційні вимоги, через півроку робимо круглий стіл – у нас є ось така інформація.

– На скільки зріс бюджет реєстраційної служби завдяки самофінансуванню?

Яка у нас була статистика: у 2006 році реєстраційна система наполовину фінансувалася з бюджету, наполовину – самофінансування. Вже до кінця 2006 року і в бюджеті на 2007 рік реєстраційна система перейшла на самофінансування повністю. В 2007 році бюджет реєстраційної служби був 13 млн лар – не більше. Потім, через те, що ринок збільшувався і кількість реєстрацій зростала, зростала кількість нових сервісів ми дійшли до бюджету 40 млн лар в 2011 році. Якби ця функція залишилася у держави і держава сказала, що нехай там міністерство займається цими реєстраціями, бюджет так і залишився б 10-13 млн. З цих грошей платили б стандартні зарплати, додаткових бонусів і премій не було б, мотивацій у працівників теж. Самофінансування породило бажання створити щось нове. Як тільки ти приносиш нову ідею, тебе цінують і у тебе з’являється додаткова мотивація, і додаткові гроші в державній організації. Ми породили можливість, щоб вони більше і більше грошей отримували. Як ми будували будинки юстиції? Звідки гроші? Ось звідси. Ти думаєш з держбюджету хтось виділить кілька мільйонів? У них свої витрати. Ось форма породила додаткові фінанси. Ми залучили від наших громадян і компаній додаткові фінанси за ту інформацію, яку ми їм продавали.

– Дякую за розмову. 

Спілкувалася Альона Романюк

0

988