Варлам Мосідзе

Провідний експерт, керівник напряму «Медицина»

Що не так з медициною в Україні

Реформа – процес, який завжди супроводжує переломні етапи в історії націй. Реформа це суб’єктивна перцепція, сприйняття індивідом якого-небудь явища, створення образу чи все-таки продукт колективного враження?

У більшості випадків очікування населення – виконання усіх бажань заднім числом. На це воно дає великий мандат довіри, але час, виділений на проведення змін та отримання помітних результатів, дуже обмежений. Люди оцінюють ефект, що проявляється в макросфері, та швидко забувають про досягнення реформи.

Населення на владу дивиться так, як рибалка на золоту рибку, і загадує свої бажання. А згодом виникають запитання: ну і де обіцяні реформи? Коли ми отримаємо від них вигоду? Ми ж за вас голосували? Я погоджуюсь з ними тому, що міністерство, що відповідає за сферу охорони здоров’я, повинне було чітко визначити своє бачення процесів, запропонувати документ для обговорення, в якому візьмуть участь широкі маси громадськості. Навпаки, ми спостерігаємо за кулуарністю, ознайомлюємось з непрофесійним документом, вірніше, компіляцією ідей західних консультантів.

Необхідно провести комплексну трансформацію системи охорони здоров’я, яка не є ринковою, але має стати такою якомога швидше. Як відомо, ринок має три складові: попит, пропозиція та ціна. Попит – кількість медичних послуг, які можуть придбати пацієнти. Формування попиту – суттєвий недолік української системи, оскільки пацієнт прив’язаний до певного закладу первинної мережі, до виділеного, вірніше, «призначеного» лікаря та до певної лікарні. Отже, відсутня свобода вибору лікаря та закладу, поки що вона досягається лише шляхом неформальних зв’язків з медпрацівниками через тіньовий ринок.

Пропозиція – кількість медичних послуг, які можуть надати лікарі або медичний заклад за ринкових відносин. Медичний заклад не може взяти участь у формуванні ціни пропозиції, оскільки він має бюджетне фінансування. Саме тому процес переходить у площину неформальних відносин лікаря та пацієнта. За таких умов тіньові оплати є додатковим стимулом для лікаря.

Ціна – грошове відображення вартості послуг. Вона формується під впливом попиту та пропозиції, у результаті взаємодії пацієнта та виробника. За ринкових відносин виробник, тобто медичний заклад, хочуть продати послугу за максимально високою ціною. На даний момент в Україні фінансування відбувається з державного та місцевого бюджетів та не залежить від обсягу та якості послуг. Реальний обяг ассигнувань залежить від статистичних даних минулих років з поправкою на інфляцію та бюджетні надбавки. В Міністерстві охорони здоров’я формуються кошториси витрат на наступний календарний рік. Якщо до кінця року виділені кошти не будуть повністю витрачені, на наступний рік фінансування буде скорочене на відповідну суму. Націленість на затримання менш важких хворих у лікарні задля виконання плану по загрузці призводять до появи фантомних пацієнтів, які є продуктом махінацій та маніпуляцій головних лікарів.

Однак основна проблема – хронічне недофінансування. Вартість медичної послуги зростає з переходом на впровадження сучасних високих технологій. Як результат, виникає дефіцит якісної медицини та медикаментів. Дефіцит де-факто призводить до виникнення неформальних платежів, придбання кращих послуг, що і підводить систему до повного обвалу.

Структура використання бюджетних коштів:

1. заробітна плата – 70%

2. медикаменти та харчування – 19,8%

3. комунальні платежі – 8,1%

4. інші витрати – 2,1%

Суть ринкових відносин відображається поняттям «конкуренція». З позицій структурної організації ринку, визначальне значення має кількість виробників (продавців). В існуючих умовах їх кількість не змінюється, а споживачі позбавлені свободи вибору. Вартість послуг у системі Семашко практично не відіграє жодної ролі. Пацієнти самі її визначають, адже це та максимальна ціна, яку вони готові заплатити. В Україні система неконкурентна, а ринок працює в тіні.

Необхідним кроком є зміна організаційно-правового статусу провайдерів медпослуг та їх орієнтація на прибуток. Не менш важливим є і формування конкурентного середовища, як між провайдерами медичних послуг, так і між їх продавцями – страховими компаніями. Ще одним викликом Міністерству охорони здоров’я є необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів для зменшення дефіциту державного фінансування медичних послуг для населення.


0

1169