Олександр Носаль про опозицію та Саакашвілі

По гарячим слідам було багато сказано і написано: і про гостей, і про цукерки, і про дорогі автомобілі. Можна по-різному ставитись до Саакашвілі, але складно заперечити, що сама тема корупції і відсутності реформ є темою №1 і турбує зараз абсолютно усіх. На це є колосальний суспільний запит. Чому? Тому що можна скільки завгодно стверджувати, що чинна влада чиста, як сльоза комсомолки, але якщо не посаджений ніхто з представників минулої влади, якщо не закриті схеми, на яких кралися мільярди, то зрозуміло усім: схеми і потоки продовжують працювати але вже у інтересах нових. Про це пише виконавчий директор ГО Міжнародний центр реформ Олександр Носаль у своему блозі на Новое время.

Через 2 роки після Майдану люди відчувають себе обманутими, і справа тут не у тому, що не покращився рівень життя: у це якраз мало хто вірив. Люди уже давно чекають зміни системи. Як не прикро, але головне гасло першого майдану – “бандитам тюрми”, залишається таким же актуальним, як і в 2004-му році.

Що ж до постаті Саакашвілі, то просто з’явилась людина з репутацією і голосом, яка не побоялася публічно сказати, що король насправді голий. Як же на це реагують люди з Народного Фронту і оточення прем’єр-міністра? Після звинувачень у корупції і публікації закордонних кримінальних справ говорять про замовні акції. Розказують про те, що треба не заважати їм працювати, не розкачувати човна (бо декого вже тошнить), не стрибати по мітингам і не збиратись на нікому не потрібні форуми. Нічого не нагадує? Все це риторика колишніх. В тому, що Яценюк і ко уже давно стали колишніми, винен не Саакашвілі.

Противники Саакашвілі закидають йому популізм. Але як риторика ліберальних реформ,  боротьби з корупцією, приватизації, і т.д. може бути популістичною? Популізм – це розмови про підвищення зарплат та пенсій, про зниження тарифів на комунальні послуги в рази (див. промови Арсенія Петровича зразка 2012 року на усіх політичних ток-шоу). Дехто говорить, що Міхеїл Саакашвілі використовує тему корупції у своїх політичних цілях. І це, безумовно, правда. Але це те саме, що звинувачувати опозиційну трійцю зразка 2013-го року в тому, що вони використовують непідписання Януковичем Угоди про асоціацію у своїх політичних цілях. Це політика, і тут користуються промахами і провалами своїх опонентів. А цих провалів у нинішньої влади достатньо.

На наших очах постає нова опозиція. Хіба не сильна опозиція є запорукою того, що влада буде змушена працювати? Хіба не завдяки тиску на владу відбувалися усі позитивні зміни за останні 2 роки? Хіба ми не хотіли мати надпартійну силу, яка об’єднає людей майдану? Хіба ми не хотіли мати конструктивну опозицію, а не тарифний майдан чи опозиційний блок? Тепер офіційно маємо. Кому від цього гірше? Як і в усіх сферах, у політиці, конкуренція – тільки на користь.

Насправді, обидва Майдани є етапами однієї буржуазної революції, яка триватиме доти, доки не буде виконано головний запит, актуальний в усі часи і для усіх народів – запит на справедливість, на рівні можливості для усіх, на усунення касти обраних. Можна констатувати, що чинна влада цього запиту, на жаль, не виконала. Міхеїл Саакаашвілі виглядає, і усією своєю політичною біографією доводить, що він може бути тією людиною, яка цей запит виконає. От і уся логіка. Ось тому люди вірять, ось тому є реальна підтримка, ось тому за кілька днів збираються тисячні форуми. Ні, Саакашвілі не месія і він не змінить сам усю країну. Ми достатньо дорослі, щоб у це не вірити. Але конкретно зараз він виглядає як потрібна людина у потрібний час.

0

2046