Гіоргі Барамідзе про досвід Грузі: щоб реформувати країну потрібно 20-30 людей

Віце-спікер Парламенту Грузії, провідний експерт ГО Міжнародний центр реформ під час неформальної зустрічі з журналістами розповів про те як проводити ефективні реформи, боротись з корупцією та амбіції Міхеїла Саакашвілі.

Барамідзе – протягом шести років, з 2006 по 2012 роки, обіймав посаду віце-прем’єр-міністра Грузії. У команді Міхеїла Саакашвілі був Міністром оборони (2004 рік), Державним міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції (2005–2012 роки). У 2003 році обіймав посаду Міністра внутрішніх справ.  Ініціював спільну програму уряду Грузії та програми розвитку ООН під назвою «Центр розслідування корупції» та став першим його директором.

IMG_1755

Реформи в Україні

Потрібно констатувати, незважаючи на багато хороших ідей в проведенні реформ в Україні, цей процес буксує. Не дивно, що тут люди все більше і більше задаються питанням, коли ці реформи дадуть плоди, і чи будуть вони здійснені взагалі. Як на мене, цілком очевидно, що від цих реформ залежить не тільки майбутнє України, але й відображення агресії з боку Росії. Якщо в Україні не проведуть реформи і не виграють війну, яка, насамперед, йде в Києві, проти самих себе і зла під назвою корупція, то держава буде приреченою на те, що Росія поверне свій прямий і непрямий контроль над Україною. Це буде катастрофою для всієї Східної Європи.

Те, що цей процес проходить досить повільно, я вважаю наслідком відсутності політичної волі. Оскільки, існує багато протидії з боку дуже впливових людей. Не тільки олігархів, а й тих, хто безпосередньо займається державним управлінням. Приміром, в парламенті дуже багато депутатів, які говорять про підтримку реформ, але коли справа доходить до прийняття відповідних рішень, цей процес сильно затримується. У самому уряді застрягло дуже багато ініціатив, а в різних міністерствах реформи просто блокуються. Візьмемо, наприклад, реформу прокуратури, митниці та податкової системи. Дуже важливо, щоб скарбниця України наповнювалася.

 Моє завдання – не займатися українською політикою, а якось допомогти. Можна досягти прогресу, що не нападаючи на конкретних людей, а вказуючи на проблему. Наше завдання – боротися не з особистостями, а з проблемами. Навіть у коаліції та уряді є сили, які не хочуть реформ.

Приклад Грузії

Україні не потрібно копіювати приклад Грузії. Необхідно просто використовувати деякі  аспекти для проведення власного реформування. У Грузії все було набагато гірше: тому що грузини набагато менш законослухняні люди, ніж українці. Я сам грузин, і я повинен це визнати. Але коли в такій країні, ми домоглися того, що Світовий банк визнав нашу країну як одну з найбільш реформованих держав, це багато про що свідчить. Цифри говорять самі за себе: ми знизили податки на 60%, при цьому бюджет у нас виріс в 11 разів. У нас тіньова економіка була ще більше, ніж в України – 80%. А ми довели її до мінімуму – до майже 5%.

     Україні як повітря потрібна приватизація. Для того аби підвищити ВВП, щоб залучити інвестиції, щоб наповнювався державний бюджет, щоб створювались нові робочі місця.

Щоб реформувати країну не потрібно дуже багато людей. У нас було приблизно 20-30 чоловік, які керували державою і, як лицарі круглого столу, дали слово не брати хабарі. Хоча опоненти під час виборів говорили, що Міхаїл Саакашвілі мільярдер, що він отримує 1 ларі з кожного літру бензини. Але ніхто навіть мільйонів не знайшов за три роки. Про мене також говорили багато. У нас в Грузії, є шоколад називається “Барамбо”. Так говорили, що назва походить від Барамідзе та Бокеллі. Ми не покривали свої однопартійців чи родичів. Навіть посадили декількох міністрів з нашої партії. В політику люди йдуть з двох причин або за славою, або заради грошей. Ми довели, що ми прийшли за славою. Дехто нам каже, що ми дурні, що не стали мільйонерами, але я вважаю, навпаки, я щаслива людина.

В Україні проблема полягає в тому, що у вас одночасно займаються і політикою, і бізнесом. Через це вони прикривають своїх бізнес-партнерів і не хочуть змінювати систему, бо саме при існуючій системі вони розбагатіли. Вони бояться ринкової економіки, бояться дерегуляції та чесної конкуренції. Зараз в Україні не ринкова економіка, а олігархічний капіталізм. Цим ідеологічно підривається майбутнє України. Саме в цьому зв’язку виникає ностальгія з приводу минулого у вигляді Радянського Союзу.

IMG_1741

  

Про плани та амбіції Міхеїла Саакашвілі

Я думаю, що з приводу прем’єрства в Україні краще за всіх відповів сам Саакашвілі. Він сказав, що у нього немає таких планів, принаймні зараз. Тому що він дав обіцянку жителям Одеської області. Відносно дискусій щодо майбутнього Михайла Саакашвілі багато приставок «якби». Прем’єр-міністр без істотної підтримки в парламенті не зможе діяти ефективно. Він сказав, що є громадянином України, але він не політик. Також Саакашвілі не приховує, що Грузія – рідна для нього країна. Що в цілому доля Грузії буде визначатися успіхом України. Тому що саме в Україні проходить лінія фронту для всієї Східної Європи. Якщо в Києві не вдасться виграти війну проти корупції і провести реформи, Росія зможе повернути її в орбіту свого впливу. А проект Євросоюзу під назвою «Східна Європа» без України неможливий.

Також більшість грузин розуміють, що зараз фронт – Україна. Не в Грузії вирішується – буде Східна Європа вільною чи ні. Це вирішується в Україні. Тому Саакашвілі вибрав Одеську область. Він сам обрав цю область. Він сказав, що йому набридло бути просто радником. Він сказав, що якщо йде війна, то він не буде ховатися за ширмою, а теж буде воювати. Тим часом Одеська область за багатьма параметрами –  географічним, етнічними і економічним – стратегічна область для України. Це та точка опори, про яку говорив Архімед: Дайте мені точку опори, і я переверну весь світ. Ось це точка опори для Саакашвілі. Там і порти, і Придністров’я, і ​​Крим. Тому  мета Путіна – пройти через Одесу і вийти на Молдову. З’єднати коридор з Придністров’ям, з окупаційними військами, розташованими там та відрізати Україну від моря.

0

23015